Як небезпечно гуляти в своєму дворі або зневіра в законі та правосудді.

 Іван Ільченко | 22.03.2009

   Вся ця історія, як сцена з кримінального бойовика про 90ті роки. Але все це сталося в березні 2009 року, в звичайному київському дворі, вдень, з моїм другом - назвемо його Антон.

    Антон зі своїм братом та братовою дружиною вийшли на двір  погуляти з двохмісячною дитинкою брата. Раптом в двір влітає чорний мітсубіші лансер  еволюшон дев’ятої моделі з номерами АА 0637 СИ, на швидкості 40- 50 км на годину, мчить по двору та гальмує перед коляскою з дитиною, ледве не збивши її. Вся родина в шоці…

   Антон почав, стукати в вікно і вимагати, щоб цей «шумахер» вийшов на розмову. Той не забарився, вибіг з авта та без зайвих розмов прямим ударом поклав на землю брата друга(як потім виявилось при падінні він розірвав собі м'язи на нозі). Мій друг спробував захистити брата, схопив цього «боксера» і почав з ним боротися. Брат теж підвівся і вони разом спробували дати відсіч злодію. Той, наче вже вирішав їхати звідси, бо зрозумів що двох хлопів йому не здужати, підійшов до машини та  відкрив дверцята. Але, як виявилось, не для того щоб їхати своєю дорогою, він витягнув кухонний ніж, десь 20-30 сантиметровим лезом. Ніж просвистів в міліметрі від шиї другового брата. Його врятувало падіння….

    В підсумку,  Антон розірвав меніск під час бійки, його брата забрала швидка допомога (в приватну  клініку по страховці), в братової жінки зникло молоко в персах, дитина весь час кричить, теж відчула стрес. Коли мати мого друга дізналася про цю історію її теж шпиталізували з високим тиском.

  Але все це приказка. Тепер про головне. Сусіди викликали міліцію і цього покидька забрали. Взяли покази в друга та дружини. Відразу, міліція сказала, що за все це зловмиснику світить 7 років. Ще сказали, що він вже відбував покарання три роки тому.

      Але, вже коли вся сім’я  отямилась,  почали консультуватися, що їм робити. Як в нашій державі прийнято, шукати знайомих, які допоможуть досягти справедливості в цій справі. Відразу в голосі  Антона була недовіра до міліції. Він побоювався, що сама по собі, без втручання згори кримінальна справа не рушить з місця та покидька відпустять. Так, воно і сталося. Слідчий розповідає, що не можуть знайти підозрюваного, бо машина зареєстрована не на нього та і взагалі він немає реєстрації. Чого його відпустили, пояснити йому теж не вдається. Радить, що краще справу закрити, бо це ж хуліганство(?!)…  

Ось, така в нас міліція.

     Після такої зневіри в  Антона виникають думки про звичайнісіньку помсту. Або на друзів брата з СБУ, які, як він вважає, можуть допомогти.

    Я намагаюся його переконати, що треба звернутися до адвоката. Що кримінальна справа повинна кваліфікуватися як замах на вбивство за статтями 15 та 115 Кримінального Кодексу України. Що треба подавати додатковий позив на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Має надію, що він прислухається. Але зневіра глибоко засіла в його серці.

Залишити коментар чи подивитися коментарі інших