Ніяково і до болю незручно було запитувати про це вчора, коли ми з друзями, членами громади "Є!", відвідали інтернат для сліпих дітей. Так вже склалось, що саме цього дня школа приєдналась до всесвітнього святкування ювілею Луї Брайля. І це для них дійсно свято. А хіба ж на свята говорять про сумне?...
Тому, дізнавшись на урочистому заході-конференції майже все про самого вченого та його винахід і боротьбу за права сліпих, що її він вів протягом усього свого життя, ми пішли спілкуватись з учнями: до класів, гуртків, кімнат, шкільного музею...
Напрочуд щирі й відкриті, усміхнені, чемні та виховані – чи часто нині зустрінеш таких дітей? Нехай там як, але їх посмішка швидко переходила й на наші сумні, заклопотані обличчя. Вони того не бачили, але, знаю, відчували. Тож так само мушу зізнатись, як і після відвідин інтернату N11 для слабозорих дітей, маю вдосталь позитивних вражень і емоцій. Думаю, друзі з громади "Є!", які вчора завітали до школи, тут мене підтримають.
Учні із задоволенням розповідали про свої успіхи у навчанні (а з випускниками ми говорили про майбутню професію, хто планує куди поступати), про перемоги в різноманітних конкурсах (музичних, літературних), олімпіадах, турнірах (як виявилось, шахи користуються серед учнів неабиякою популярністю, у багатьох класах ми бачили по декілька спеціальних шахових дошок, пристосованих для сліпих гравців). Одним словом, пропоную переглянути фоторепортаж (викладу його на НП пізніше). В тих світлинах – наші враження.
Звісно, що і до цих діток ми прийшли з подарунком – повним зібранням аудіокниг з українською і світовою класичною та сучасною літературою (і не тільки зі шкільної програми).
Втім, ми вже намітили для себе наступні напрямки допомоги інтернату, головне – чим ми можемо посприяти у всебічному розвитку дітей з особливими потребами, їх адаптації в суспільстві. Програма громади Інтернет-авторів "Є!" "Український інтелектуальний продукт тим – хто його найбільше потребує!" передбачає комплексний, виважений підхід до вирішення проблем таких діток. Що далі? Вирішимо у найближчу суботу, під час нашої чергової зустрічі. Всі, хто бажає приєднатись до нашої програми, спрямованої одночасно на допомогу дітям з особливими потребами та підтримку національного виробника інтелектуального продукту – ПРИЄДНУЙТЕСЬ!
...У стінах інтернату діти почуваються впевнено, непогано орієнтуються. Та чи буде так само, коли вони полишать інтернат? Колишні випускники цієї школи, що були присутні на конференції і досягли значних успіхів у житті, доводять – це можливо. Але мені весь час здається, що ми, хто живе за межами закладу, створюємо усілякі перешкоди таким дітям, або ж взагалі намагаємося не помічати сліпих. Деякі обмежені і закомплексовані, зазомбовані виродки, щоправда, стверджують: дбати про дітей з "обмеженими можливостями" має держава, а ви, мовляв, платіть лише податки справно. Нісенітниця!
Для мене вони – діти з особливими потребами, а не з "обмеженими можливостями". І чи не найголовніші з таких потреб – розуміння, спілкування. Шлях до цього ми, громада Інтернет-авторів "Є!", обрали саме через доброчинність. Яка аж ніяк не обмежується актом передачі подарунків. Ми будуємо Україну, громадянське суспільство навколо себе... І разом із цими дітьми, бо вони є частиною його!
Луї Брайль переконував, що сліпим не потрібна жалість або ставлення типу "держава про вас подбає". Тому він боровся, відстоюючи свою громадянську позицію. І домігся свого! Тож і для вихованців інтернату він є не просто автором рельєфно-крапкового шрифту, а й взірцем громадянина.
