І навіть ті нечисленні сфери республіканського суверенітету постійно
урізалися союзними ідеологами. Ідеологічне втручання в освіту і культуру
призвело до того, що та ж морська тематика міцно асоціюється у людей саме з
радянською або російською спадщиною, але не з українською. Лікування такої
хвороби можливе через відновлення історичної пам'яті.
На жаль, історичній пам'яті загрожує не тільки пропаганда противників України,
закордонних та внутрішніх, але й нахабність продажних чиновників і ненажерливих
нуворишів. На "Народній правді" вже були повідомлення про те, як мала місце
спроба виключити Музей морського флоту (колишний Англійський клуб), який
розташовується у центрі Одеси, з переліку пам'яток культури задля його подальшої
приватизації – такий законопроект поданий до Верховної Ради. Як бачимо, у
сучасній Україні, у місті морської слави – перлині у моря Одесі – можлива така
наруга навіть над музеєм, що є більшою мірою музеєм імперської спадщини, ніж
української. Що ж тоді казати про українську спадщину!
Але не лише негативні події відбуваються в Україні. В "Українському тижні" N5
(6-12 лютого 2009) надруковано статтю к.і.н. Бориса Черкаса "Чайки на...
Балтиці" про морські подвиги козаків на Балтиці в 1635 році.
http://www.ut.net.ua/art/168/0/2135/
Такі історичні розвідки, публікація яких вже сама собою є подією у не дуже
жвавому українському морському дискурсі, треба друкувати у кожному числі. А ще
видавати книжки: наукові і художні, писати вірші і пісні. Українці не є нацією
одного лише суходолу. Наше коріння не тільки у ланах і вишневих садочках, але
інтелектуальна короткозорість не дозволяє побачити море.
Велика пошана українськими письменникам, історикам, хто нагадує українцям про
море!
Ekain, 2009