Що для нас дітки? Це квіточки. Наша надія. Наша любов. Те, що робить нас добрішими.
А допомогти діткам зовсім просто. Ми вирішили допомогти дитячому будинку сімейного типу сім'ї Гедз. Ми навіть не знали, що це за люди.
Коли ми переступили поріг, то опинились не в дитячому будинку, а в великій дружній сім'ї. Нас зустріли діточки і їх мама, господиня Наталя Гедз. Нас дуже здивувало, що в будинку є і сучасні меблі, і вся необхідна техніка. А діточки випромінюють любов.
Як розповіла нам пані Наталя, що з десяти діточок двоє її рідних, двоє всиновлених, шестеро, теж рідних, але вже оформлених на дитячий будинок.
А починалось все так. Вони ходили в дитячий будинок та носили, як і ми зараз робимо, фрукти і памперси. Згодом, почали розуміти, що вже не можуть дивитися в очі цим діткам, що цими подарунками, ніби як відкупаються від них. Так вони взяли перших двох. Через деякий час всиновили хлопчика афроукраїнця, якого вже третій раз намагалася вбити рідна мати. При останній спробі била кермом від велосипеда по голові. Через рік забрали двох дівчаток, в них мати вмирала в хоспісі і заздалегідь перед смертю попросила забрати їх. Але самим рішучим їхнім кроком було всиновлення хлопчика Антоніо з ДЦП.
Ця сім'я відверто була щаслива нашим подарункам.
Батьки сім' ї Гедз – це звичайні герої без відзнак і орденів, а вони їм і не потрібні
